Дописи з теґом ‘Шухевич’

Роман Шухевич: солдат

Володимир В’ятрович (Український інститут національної пам’яті)

1939 рік. Над Європою згущуються хмари майбутньої війни. Франція та Британія готові на будь-які компроміси з “біснуватим єфрейтором”, аби лише зберегти мир. Вони не просто мовчки не помічають розростання його впливів, вони своїми підписами в Мюнхені стають співучасниками його політики щодо Чехословаччини.

 І все це, аби над Європою знов не залунали постріли війни. Проте вони все одно зазвучали, на колишній території тієї ж таки Чехословаччини, точніше на крайньому її сході — в краю, що став називатися Карпатська Україна. Стріляли українці, вояки “Карпатської січі”. Стріляли, обороняючи свою молоденьку та маленьку, проте свою Українську державу.

Стріляли в союзників Гітлера, вояків значно більшої та сильнішої технічно угорської армії. Їх спротив тривав недовго – декого вбили у боях, декого розстріляли на перевалах. На тих перевалах, які через майже сімдесят років намагаються прикрасити угорськими пам’ятниками.

Це був перший у Європі вияв збройного спротиву політиці Гітлера. Серед тих, хто піднявся на захист Карпатської України був і Роман Шухевич (під іменем “поручник Щука”), чий бізнес став вагомим вкладом у забезпечення січовиків зброєю.

Читати повністю »

, ,

Коментарів немає


Шухевич. Перший серед рівних

Володимир В’ятрович (Український Інститут Національної Пам’яті)

В радянські часи весь негатив у зображенні українського визвольного руху ОУН-УПА зосереджувався на одному імені – Бандера. Його іменем називали всіх учасників цього руху, на нього спрямовувались найбільші зусилля з дискредитації, він був уособленням всього зла українського націоналізму. Таким чином, пропагандисти СРСР по суті перетворили його в символ антирадянської боротьби. Інші провідні учасники руху залишалися в тіні.

Через те, коли минулого року патріотична громадськість розгорнула широку інформаційну кампанію з відзначення 100-літнього ювілею Романа Шухевича, супротивники виявилися не готовими до цього.

В перших публікаціях, спрямованих проти Шухевича, використовувалися виключно загальні пропагандистські заготовки радянської доби. Щойно згодом з’явилися окремі сюжети, присвячені вже спеціально Шухевичу. Їх основою був доволі стандартний посил: він – прислужник німців.

У країні, яка досі сприймає Другу світову війну у двоколірному висвітленні “наші та німці”, розвинути цілу інформаційну кампанію, спрямовану на дискредитацію Романа Шухевича, було неважко.

Людям, які не надто розбиралися у таких тонкощах, як різниця між Вермахтом та Абвером, які не помічали абсурдності в формулюванні “легіон СС “Нахтіґаль”, не обтяжували себе зайвим клопотом ознайомитися зі списками нагороджених німецьким Залізним хрестом і знають про неї в деталях завдяки російським серіалам, дуже легко було підсунути байки про “капітана СС”, “кавалера Залізного хреста”, “злочини “Нахтіґалю” у Львові”.

Проблема посилювалася тим, що ті, хто не сприймав закиди, від яких тхнуло радянською макулатурою 50-70-х років, не готові були вступати у дискусії через брак інформації.

Цей інформаційний вакуум не здатні були заповнити перевидані в Україні діаспорні видання: вони сприймалися як надмірно пафосні, та значною мірою вони такими й були, адже написані ще в 1950-1970-ті роки вони були інструментом у протистоянні радянській пропаганді.

Далеко не кожен був готовий присвятити час вивченню праць сучасних українських істориків, результатом яких є вкрай важливі, але малочитабельні монументальні збірники документів.

Тому, суспільні дискусії довкола місця і ролі Романа Шухевича в українській історії були доволі вбогими: з одного боку, стандартний набір звинувачень, з другого — зосередження виключно на їх спростуванні і майже жодного виходу поза ці рамки.

Не можна судити про певний історичний період чи робити висновки про конкретного діяча, виходячи виключно з реалій сьогодення. Таке явище має назву презентизм, і несумісне з методологією історичної науки.

Звичайно, в рамках сьогоднішніх “героїв від політики”, здатних лише тікати на лікарняний в критичні моменти, така людина як Шухевич – не формат: він радикал, нездатний на компроміси.

Не можна водночас вважати нормальними дії політиків, спрямовані виключно на самозабезпечення та розуміти жертовність тих, хто втрачав все за для своїх переконань.

Спробуємо абстрагуватись від сучасних понять про “перерозподіли ресурсів” та “боротьбу за електорат”, від переконання, що “все продається”, що “ідеологія політичної сили — це кілька кавалків списаного з Інтернету тексту”. Інший час, інші люди, інші мотиви, інші вчинки…

Читати повністю »

, ,

Коментарів немає


Євреї в Українському Визвольному Русі

14 квітня у Прес-центрі СБУ в рамках спільного з Українським інститутом національної пам’яті (УІНП) гуманітарного проекту відбулися чергові громадські історичні слухання «Євреї в українському визвольному русі».

Відкриваючи чергові Громадські історичні слухання, в.о. Голови СБ України Валентин Наливайченко наголосив на важливості порушеної сьогодні теми – спільної участі громадян різних національностей в Українському визвольному русі. «Ми розкриваємо сьогодні правдиві документи про те, як боролися разом українці та євреї після великого Голоду з тоталітаризмом і комуністичним режимом. Ця історична правда була брутально спотворена і міфологізована – у цьому полягає цинічний злочин КДБ СРСР з розпалювання неприродної ворожнечі між українським та єврейським народами. Цей міф, створюваний впродовж багатьох десятиліть, не має права на існування», – підкреслив В.Наливайченко.

Із доповідями виступили Володимир В’ятрович, к.і.н., радник Голови СБУ з науково-дослідної роботи, співробітник УІНП та Олександр Іщук, к.і.н., заступник начальника науково-видавничого відділу Галузевого державного архіву СБУ.

Читати повністю »

, , , , , , , , , ,

Коментарів немає


Символ визвольного руху Степан Бандера увійшов у десятку великих українців

А головний командир УПА Роман Шухевич - до трійки великих воєначальників

До списку ста Великих Українців ввійшли відомі діячі українського визвольного руху 20-50-х років ХХ століття. Це є важливими свідченням про незворотність змін ціннісних орієнтирів в українських громадян.

В першій десятці Степан Бандера - символ незламності боротьби за свободу та соборність, один із найбільш знаних у світі революціонерів ХХ століття. «Цей факт беззаперечно засвідчив загальнонаціональне визнання в українському суспільстві ролі визвольного руху, прапором якого був саме Степан Бандера. Головний Командир УПА Герой України Роман Шухевич удостоївся 12 позиції та замкнув трійку найпопулярніших воєначальників — поруч із Богданом Хмельницьким (перша десятка) та Іваном Мазепою (11 місце)» - відзначив Директор Центру досліджень визвольного руху Руслан ЗАБІЛИЙ.

Читати повністю »

, , , , , , , , , , , , ,

Коментарів немає


Володимир В’ятрович. Кінець “легенди” про “Nachtigall”

Нещодавно відбулись чергові Громадські історичні слухання в рамках спільного гуманітарного проекту Служби безпеки України та Українського інституту національної пам’яті. У заході взяли участь члени робочої групи істориків, створеної при СБУ для вивчення архівних документів, науковці, представники громадських організацій та журналісти.

Між роботою чесного історика (якщо він є таким) і методами заангажованого політика, або ж «бійця ідеологічного фронту», як висловлювались у радянські часи, все ж таки є кардинальна різниця. Перший завжди прагне встановити й дослідити достовірні факти історії й лише потім, у разі підтвердження такої достовірності, давати їхню інтерпретацію та аналіз. Натомість другому така дослідницька робота геть не потрібна, бо він вже має готову точку зору (спущену згори), а все інше його не цікавить.

Яскравий приклад цьому — полеміка, не стільки наукова, скільки суто політична — навколо уявних злочинів, скоєних нібито командувачем Української Повстанської армії Романом Шухевичем та керованим ним батальйоном «Нахтігаль». Радник в.о. голови СБУ, співробітник Інституту національної пам’яті, історик Володимир В’ятрович вже не один рік займається цією проблемою. Пропонуємо читачу «Дня» його міркування.

Коли у 2006 році автор цих рядків взявся за написання роботи «Ставлення ОУН до євреїв: формування позиції на тлі катастрофи», то не звернув особливої уваги на ситуацію довкола звинувачень проти «Нахтігалю». «Як свідчить спроба звинуватити бійців «Нахтігалю» у розстрілах польської та єврейської інтелігенції у Львові у 1941 році, — читаємо тут, — ці закиди мають яскраво виражений політичний характер і — як показали найновіші дослідження науковців — не відповідають дійсності». Оце й усе. Тоді цих слів разом з посиланням на ряд авторитетних істориків з України, Польщі та Німеччини видавалося достатньо, а будь-яка додаткова дискусія із цієї проблеми беззмістовною. Проте через рік після виходу книги тема звинувачень проти «Нахтігалю» знову зазвучала в Україні та світі на повний голос. Про них писала чи не вся світова російськомовна преса.

Читати повністю »

, , , , , , , , , , , ,

Коментарів немає


В архіві “Яд Вашем” немає досьє на Романа Шухевича

за матеріалами брифінгу про окремі результати діяльності СБ України та про підсумки візиту урядової делегації за участі СБУ до меморіального комплексу “Яд Вашем” в Ізраїлі

На брифінгу радник Голови СБУ, співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Володимир В’ятрович зосередив свою увагу на результатах візиту урядової делегації до меморіального комплексу “Яд Вашем”.

БРИФІНГ: “ПІДСУМКИ ВІЗИТУ УРЯДОВОЇ ДЕЛЕГАЦІЇ ЗА УЧАСТІ СБУ ДО МЕМОРІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ЯД ВАШЕМ В ІЗРАЇЛІ”

Українська сторона двічі зверталася до керівництва “Яд Вашем” з проханням ознайомитися із матеріалами досьє про Романа Шухевича, про наявність якого 6 грудня 2007 р. заявив Голова ради Меморіалу Йосиф Лапід: 18 грудня офіційного листа надіслав Державний комітет архівів України, через кілька днів аналогічного листа від Українського інституту національної пам’яті було передано через заступника міністра закордонних справ Ізраїлю.

“Жодної відповіді від “Яд Вашем” на запити української сторони за понад два місяці не було отримано”, — зазначив Володимир В’ятрович.

Врешті, 27 лютого 2008 року до Ізраїлю вирушила урядова група, до складу якої увійшли Голова Українського інституту національної пам’яті І.Юхновського та радник Голови СБ України з науково-дослідної роботи, співробітник Українського інституту національної пам’яті В. В’ятрович. Їх завданням, зокрема, було ознайомитися із документами про Романа Шухевича в архіві “Яд Вашем”. Зустріч із керівництвом “Яд Вашему” на чолі зі директором Авнером Шалевим відбулася 28 лютого у Єрусалимі.

Читати повністю »

, , , , , , , , , ,

2 Коментарів


Анонс: брифінг за підсумками урядового візиту в “Яд Вашем”

БРИФІНГ: “ПІДСУМКИ ВІЗИТУ УРЯДОВОЇ ДЕЛЕГАЦІЇ ЗА УЧАСТІ СБУ ДО МЕМОРІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ЯД ВАШЕМ В ІЗРАЇЛІ”

4 березня, 12:00, вівторок
приміщення Прес-центру СБ України
(вул. Володимирська, 35, Київ)

4 березня 2008 року в Прес-центрі Служби безпеки України відбудеться брифінг про окремі результати діяльності СБ України та про підсумки візиту урядової делегації за участі СБУ до меморіального комплексу “Яд Вашем” в Ізраїлі.

На брифінгу радник Голови СБУ, співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Володимир В’ятрович зосередить свою увагу на результатах візиту урядової делегації до меморіального комплексу “Яд Вашем”.

Раніше керівництво “Яд Вашем” оприлюднило заяву про наявність досьє в архіві цієї організації, яке містить документи, що нібито вказують на причетність батальйону “Нахтігаль” під проводом Романа Шухевича до каральних операцій проти цивільного населення Львова улітку 1941 року.

Читати повністю »

, , ,

1 Коментар


В Донецьку розповідали про УПА

19 лютого в Донецьку відбулася прес-конференція та відкриття виставки «Українська Повстанська Армія: історія нескорених».

На прес-конференції у прес-центрі «Восток-медіа»  радник Голови Служби Безпеки України, співробітник Українського інституту національної пам’яті к.і.н. Володимир В’ятрович заявив

«Нашим завданням є донести інформацію про УПА, ми не збираємося нікого агітувати, а надаємо документи, фотографії та інформацію, на підставі яких думаючі люди можуть самостійно сформувати своє ставлення».
Читати повністю »

, , , , , , , , ,

Коментарів немає


Анонс: в Донецьку відбудуться заходи щодо вшанування УПА

За підтримки Донецької обласної державної адміністрації, Центру досліджень визвольного руху, Громадської ініціативи Донеччини з відновлення історичної пам’яті, Світового Ювілейного Комітету до 100-річчя від дня народження Романа Шухевича та 65-ї річниці створення Української Повстанської Армії.

19 лютого о 10:00 (прес-центр «Восток-медіа») відбудеться прес-конференція на тему: «Українська Повстанська Армія: історія нескорених».

Також 19 лютого о 12:00 Донецька обласна універсальна наукова бібліотека ім. Н.К.Крупської) розпочне свою роботу фотовиставка «Українська Повстанська Армія: історія нескорених». Робота виставки триватиме до 27 лютого 2008 року.

Довідка: Побудована на ґрунтовній науково-джерельній базі, виставка за допомогою потужного комплексу фотоілюстративного та інформаційно-довідкового матеріалу, покликана донести до кожного громадянина України цілісний та науково обґрунтований образ українського визвольного руху середини ХХ ст.

Читати повністю »

, ,

Коментарів немає


Про створення, функціонування та складну долю українського військового підрозділу “Нахтігаль”

Доповідь доцента Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидата історичних наук Івана Патриляка. Виголошено 6 лютого 2008 р. перед учасниками Громадських слухань “Звинувачення проти “Нахтігалю” – історична правда чи політичні технології”.

Історик розповів, що співпраця між УВО та Німеччиною розпочалася з 1923 року (за 10 років до приходу нацистів до влади), коли лідер УВО Євген Коновалець уклав угоду про взаємну допомогу із керівництвом німецької розвідки. Тільки зміна існуючого європейського порядку дозволяла сподіватися на появу шансу для здобуття незалежності Україною, а єдиною, відносно могутньою державою міжвоєнної Європи, яка виступала проти встановленого після Першої світової війни порядку була Німеччина. Чому Коновалець контактував із розвідкою? Як і будь-яка підпільно-революційна організація УВО, а потім ОУН не могла мати стосунків з урядовими колами.

Оунівсько-німецька співпраця 30-х рр. ХХ століття формалізувалася створенням у 1939 році за участю оунівців, українського загону із 120 (за іншими даними – 600) чоловік, який базувався в Словаччині й отримав кодову назву “Bergbauernhilfe” (”Допомога гірським селянам”). Формування цього невеличкого Легіону під командуванням полковника Р.Сушка, стало піком військової співпраці між тоді ще єдиною ОУН і вермахтом. Однак після укладення пакту Молотова–Ріббентропа, командування вермахту “дало задній хід” своїм українським ініціативам.
Читати повністю »

, , , , , , , , , ,

Коментарів немає



SetPageWidth