Радник голови СБУ, кандидат історичних наук Володимир В’ятрович розповідає про відкриття нових сторінок історії Української Повстанської Армії
Перший штаб УПА було створено у лісах Волині якраз на Покрову, 14 жовтня 1942 року. Світ не знає подібної армії. Вона воювала на два фронти – проти гітлерівських загарбників і сталінського режиму. В умовах повної ізоляції,
без будь-якої міжнародної підтримки, УПА діяла аж до 1951 року. Про армію нескорених написано десятки книг, знято кілька документальних і художніх фільмів. Лише “Літопис УПА” нараховує 48 томів. Але тема ця ще далеко
не вичерпана. Чимало роблять для висвітлення правдивої історії УПА молоді історики з Центру досліджень визвольного руху. Донедавна цей науковий осередок очолював тридцятирічний кандидат історичних наук Володимир В’ятрович (на фото). Нещодавно він обійняв нову посаду - став радником голови СБУ. Отже, він має тепер ширший доступ до архівів цієї служби.
- Пане Володимире, якими новими знаннями про УПА збагатила вас робота в архівах СБУ?
- Галузевий державний архів СБУ разом з архівами обласних управлінь мають найбільшу збірку матеріалів про УПА. Це документи самих повстанців, ОУН, служби безпеки УПА. До 1991 року всі ці документи були засекреченими. Після здобуття незалежності архіви частково було відкрито. Але, щоб отримати на руки якийсь документ, треба було пройти доволі складну бюрократичну процедуру. Справжній злам стався минулого року.
- Можливо, це пов’язано із постаттю голови СБУ?
- Так, Валентин Наливайченко цікавиться історією України, глибоко знає її і, на відміну від своїх попередників, усвідомлює свою відповідальність перед суспільством за те, щоб унікальні архівні документи стали надбанням громадськості і науковців, які створюють правдиву історію УПА.
- Назвіть кілька таких документів…
- Минулого року Віктор Ющенко своїм указом присвоїв звання Героя України головному командиру УПА Роману Шухевичу. Зчинився тоді справжній рейвах, особливо у російських засобах масової інформації. Витягнули старий радянський міф про те, що Роман Шухевич нібито брав участь у єврейських погромах 1941 року у Львові. Нам вдалося відшукати цікаві документи 1959-1960 років. Вони стосуються інсценізованого КДБ судового процесу над вояками батальйону “Нахтігаль”, який відбувався 1959 року у Німецькій Демократичній Республіці. Цей підрозділ звинувачували у репресіях проти євреїв. Треба було знайти свідків, відповідні документи. КДБ надіслав з Москви депешу до Києва, звідти її переправили в обласні управління. Там оперативно відреагували і дали відповідь, що компрометуючих документів вони не мають. Тоді з Москви надійшла повторна вказівка: треба знайти! І знайшли. У ролі свідків виступили завербовані агенти КДБ. Деякі з них були доволі нахабними. Вони торгувалися про винагороду за лжесвідчення. Один з агентів зажадав безоплатної поїздки до Німеччини чи Польщі… Знайшли цікавий документ про Ярослава Стецька, який очолив уряд після відновлення незалежності України 30 червня 1941 року у Львові. Збереглися листівочки на івриті, у яких містяться звинувачення на адресу Стецька, який нібито допомагав німцям нищити євреїв. Були у цій листівці слова звертання до “відважного єврейського юнака, який мав би обірвати життя цього підлого колаборанта”. Цю листівку, як свідчать документи, придумали у КДБ і від імені єврейської організації розсилали у різні установи світу, щоб сіяти ворожнечу між українцями і євреями…
- Я дивився кілька телепередач, присвячених УПА. Противники її реабілітації постійно твердять, що упівці “стріляли у спини червоноармійців”…
- Це один із міфів радянської пропаганди. 1944 року командування УПА розгорнуло доволі активну пропагандистську кампанію з тим, щоб прихилити на свій бік Червону армію. Було поширено сотні тисяч листівок. Вони містили заклик - б’ємо разом Гітлера, давайте разом бити ще більшого ката українського народу, яким є Сталін. УПА не вела боротьби з Червоною армією і з тактичних міркувань. У повстанській армії було кілька десятків тисяч вояків, тоді як на Захід рухалися сотні тисяч червоноармійців. Протистояти їм було б самогубством…
- У кількох публікаціях проходила інформація, що чекісти перевдягалися у форму УПА і від її імені вершили суд над мирним населенням. Але чи має ця інформація документальні підтвердження?
- Такі документи є. В СБУ був навіть спеціальний брифінг, присвячений розсекреченню матеріалів, які висвітлюють діяльність так званих агентурно-бойових груп. Починаючи з 1944 року, таких груп на території України були сотні. Їм ставилося завдання знищувати повстанців і компрометувати УПА в очах місцевого населення. Є, зокрема, доповідна записка військового прокурора Кошарського Микиті Хрущову. У ній наводиться перелік злочинів тих агентурно-бойових груп. Ідеться про зґвалтування, пограбування, вбивства…
- А ви можете припустити, що певна частина документів КДБ не відповідає істині, коли каральні органи хотіли прибільшити свої заслуги і бажане видавали за дійсне…
- Безперечно. Стовідсотково не можна довіряти жодним документам. Треба співставляти різні документи, різні джерела. Хоча документи НКВС, ОГПУ набагато чистіші від ідеологічного намулу, окозамилювання, ніж партійні документи. Чекісти, які стояли на сторожі системи, мусили об’єктивно дивитися на неї і дозволяли собі критику… Справді, треба бути обережним з документами каральних органів. Коли аналізуємо, скажімо, протоколи допитів людей, які потрапляли під слідство, слід зважати на те, як часом вибивалися ці свідчення. Нерідко люди мусили говорити неправду, звалювати провину на тих, хто вже загинув. Навіть з самої форми протоколів помітна певна фальсифікація. “Так, я належав до банд українських буржуазних націоналістів…”. Очевидно, заарештовані так не говорили - такою була усталена форма заповнення протоколу…
В архівах СБУ є велика кількість конфіскованих документів, вилучених у тих організацій, з якими боролися каральні органи. Ці первинні документи становлять особливу цінність для істориків. Наприклад, у справі номер 376 щодо ОУН і УПА є 86 томів і кожен по 400-500 сторінок. Зараз ми працюємо над тим, щоб весь масив перевести на електронні носії. До речі, нещодавно ми презентували в СБУ інформаційно-довідковий зал на 8 комп’ютерів. Кожен може прийти у цей зал і скопіювати собі на флешку будь-який з п’яти тисяч документів, які стосуються періоду Української Народної Республіки, репресій 20-30-х років, Голодомору, ОУН і УПА…
- Ви маєте ширший доступ до архівів СБУ. Чи продовжите ви пошук місця поховання Романа Шухевича? Здається, не підтверджується версія ветерана СБУ Гнапа, що останки командувача УПА скинули у Збруч…
- Ця версія виявилася фікцією. Певною мірою це була політична гра деяких керівників СБУ, які після перемоги Помаранчевої революції хотіли отримати політичі дивіденди. Будемо продовжувати пошуки. Наразі ще не опрацьований великий масив архівних документів. Серед сотень тисяч сторінок, можливо, знайдеться інформація про те, що сталося з тілом Романа Шухевича. Я переконаний, що такі матеріали є у Москві. Та Москва, ФСБ ще не готові поділитися з нами цією інформацією. І все ж таки я маю надію, що ми відшукаємо місце поховання Романа Шухевича…
