Працівники Центру досліджень визвольного руху на минулому тижні записали спогади повстанців - Євстахія Кушніра, Володимири Сеник та Остапа Гориня. Вони розповіли як відбували покарання у «Тюрмі на Лонцького» та радянських таборах.
Володимира Сеник (дівоче прізвище Кобрин) у тюрмі «на Лонцького» сиділа в 1947 році, а в таборах перебувала до 1955 року. В травні-липні 1944 виконувала функції санітарки при сотні «Ханенка» та в підпільному шпиталі УПА у с. Подусів (псевдо «Оля»). Пані Володимира розповідає, що коли вона сиділа в радянських таборах, то там одна литовка їй розповіла, що нібито її брат був у «Лісових братах» і їздив на Західну Україну переймати досвід в УПА. «Литовка стверджувала, що було налагоджено зв’язок між УПА і «Лісовими братами», і що українські повстанці «по обміну» їздили в Литву переймати досвід «Лісових братів», - розповіла пані Сеник.
Ще один очевидець страшних подій «На Лонцького» Євстахій Кушнір (псевдо «Буря»). Він сидів у тюрмі в1943 році. Кількаразові імітації розстрілу, примусове цілонічне сидіння копчиком на куті табуретки пережив під час слідства в Дрогобичі 1944 року. Євстахій Кушнір уродженець с. Нижній Турів Турківського р-ну Львівської обл. Також сидів і в Станіславові.
Не оминув арешт і Остапа Гориня (псевдо «Береза») з с. Нові Стрілища Перемишлянського р-ну Львівської області. Він вступив до ОУН в 1943 році. Сидів у «тюрмі на Лонцького» в 1950 році. У таборах перебував до 1956. Батько Остапа Теодозій був дяком і за пропозицією Андрея Шептицького створив Просвіту в с. Нові Стрілища.
Також зауважимо, що цього тижня музей «Тюрма на Лонцького» відвідали понад 100 осіб. В тому числі головні військові капелани Української Греко-Католицької Церкви 11-ти єпархій зі всієї України.
Прес-центр ЦДВР
Контактна особа: Тетяна Лазаревич 299 45 15, (093) 48 16 108
