Протягом всього часу діяльності Організації Українських Націоналістів її головною метою було створення Української Самостійної Соборної Держави. Положення про боротьбу за соборність було ключовим у програмно-ідеологічних засадах руху. Поширення діяльності ОУН за межі Західної України почалося в 1939 році, після приєднання цих земель до УРСР. Найактивнішу діяльність націоналістичні групи розгорнули тут після початку радянсько-німецької війни у 1941 році.
Для походу на Схід було створено спеціальні Похідні групи, які вирушивши із західноукраїнських земель дійшли зокрема до Харкова, Донбасу у Крим та навіть на Дон та Кубань. Німці спочатку не звертали уваги на «похідні групи», по суті не знаючи про їх існування і мету, коли ж усвідомили собі мету їхньої роботи, почали арешти та розстріли.
В жовтні 1941 гітлерівці організували в Терновій Балці, на півночі Кривого Рогу, концентраційний табір, у якому утримували сотні зловлених націоналістів, багато з яких там розстріляно або закатовано на смерть під час допитів. В Миргороді Полтавської області агенти ґестапо вбили у перестрілці Миколу Лемика, який був призначений на провідника Крайового Проводу Східно-Українських Земель (СУЗ).
На Миколаївщині ґестапо в половині жовтня 1941 року заарештувало 16 активістів на чолі з обласним провідником Володимиром Мартинцем. 7 січня 1942 року ґестапо заарештувало та розстріляло в Кривому Розі обласного провідника Криворіжчини Сергія Шерстюка, поета-націоналіста Михайла Пронченка, Івана Потапенка й революціонерку-підпільницю Ганну Максимець.
В половині березня 1942 року нацисти вимордували в Кременчуку Полтавської області 30 революціонерів, між ними Окружного Провідника цього регіону М.Щепанського 13 квітня 1942 року було видано наказ керівника поліції безпеки і СД в Житомирі заарештувати 356 активістів і членів ОУН. Передбачалося його ж наказом заарештувати ще додатково 2000 осіб, головним чином із середовища інтелігенції.
В Джанкої ґестапо вдалося заарештувати провідника ОУН у Криму Степана Теслю, якого після допиту страчено. Загалом, за повідомленням керівника німецької безпеки від 14 січня 1942 року відзначається про велике зростання ОУН у Херсонській, Миколаївській і Кримській областях.
Про масштаби націоналістичної діяльності на Дніпропетровщині можна стверджувати, опираючись на документи НКВД: весною 1944 року обласне управління доповідало партійному керівництву про діяльність у Дніпропетровську Південного Крайового Проводу ОУН, котрий координував діяльність оунівського підпілля в Дніпропетровській, Сталінській, Ворошиловградській, Запорізькій, Миколаївській, Кіровоградській, Одеській, Вінницькій і Кам’янець-Подільській областях, а також у Криму, на Дону та Кубані. Органи НКВД Дніпропетровщини вже в ІІ кварталі 1944 року заарештували 711 активних націоналістів, а в наступному — 744.
Як свідчать документи активну діяльність ОУН продовжила і після Другої світової війни. Її головною метою було поширення серед місцевого населення національних ідей, підготовка його до національної революції, яка мала увінчатися відновлення української державності. Для реалізації цього завдання в кінці 1940-х років Проводом ОУН розроблено спеціальний план «Орлик», відповідно до якого на Схід та Південь України перекидалися кадри організації для розгортання тут пропагандистської діяльності. Осередки націоналістичного рух проіснували на цих землях до кінця до початку 1950-тих років, окремі протрималися навіть до 1956 року.
#1 від ю.заіка в Серпень 7th, 2009 - 15:37
В Кременчуці після арешту редактора газети “Дніпрова хвиля” Щепанського в серпні були арештовані гестапо: директор краєзавчого музею - К.Корольцук, фотограф Цимбал, мій дід - науковий співробітник музея Дмитро Давидович Барковський. Офіційно про їх долю нічого невідомо…