Перші члени ОУН у Запоріжжі з’явилися 8 серпня 1941 р. Від дня появи ОУН у Запоріжжі й області, німецька поліція безпеки протидіяла намаганням оунівців розбудувати підпільну мережу. У травні 1942 року під Мелітополем було розстріляно близько десяти націоналістів. Навесні 1943 року у в’язниці СД у Запоріжжі було ув’язнено близько 30-ти оунівців, більшість яких при відступі німецької армії відправлено до концтабору Дахау.
Через чотири нацистські концтабори пройшов член Мелітопольського окружного проводу І. Курило-Кримчак, керівник Мелітопольського націоналістичного підпілля М. Вінтонів разом з представниками обласного проводу “Степаном” та “Борисом” загинули у перестрілці з ґестапо на початку квітня 1943 року.
По мірі можливості, члени націоналістичного підпілля проводили відплатні акції. У Михайлівському районі в 1943 році членами підпілля було обстріляно німецький військовий транспорт. У 1943 році бойовики СБ ОУН на чолі з І. Біликом – “Костем” звільнили в’язнів концтабору у Мелітополі, серед яких були місцеві підпільники та ті, хто ухилявся від виїзду на примусову працю до Німеччини.
Протягом 1942-1943 років у Мелітополі функціонувала власна терористично-бойова група на чолі із В. Хабаликом, який особисто знищив 14 офіцерів німецької армії та ґестапо.
На сьогодні встановлено дані на 161 члена оунівського підпілля, з яких вихідців із Західної України, які прибули в складі похідної групи – 15, інші – місцеві. Не зважаючи на те, що організаційна сітка до кінця німецько-радянської війни була знищена, нові осередки з’являлися і після 1945 року.
Зокрема, 1947 року за сприяння членів ОУН було створено “Групу українських патріотів”, яка своєю діяльність охоплювала м. Запоріжжя, Гуляйпільський та Василівський райони. Останній член ОУН “Бом”, направлений до Запорізької області для створення підпільної мережі, був заарештований у травні 1950 року в районному центрі Ногайськ (тепер — Приморськ).
