Володимир В’ЯТРОВИЧ: Розсекречення архівів — це гарантія незворотності побудови незалежної демократичної України

Нещодавно виданий Указ Президента «Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов’язаних із українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні» зобов’язує всі органи державної влади розсекретити наявні в них архівні документи. Звичайно, робота в цій сфері ведеться вже досить давно, але прийняте рішення стало кардинальним у справі розсекречення архівів. Згаданий указ передбачає зняття будь-яких обмежень на всі, без винятку, архівні документи від 1917 до 1991 рр. Слід зазначити, що тільки в Галузевому державному архіві Служби безпеки України налічується майже 800 тис. томів матеріалів.

Зняття грифу «секретно» з архівних документів України викликало серед громадян досить суперечливі відгуки — починаючи з того, що це є досить запізнілим кроком влади, й закінчуючи повним несприйняттям такого рішення. Але, хоч як там було, більшість наших співвітчизників ставляться до розсекречення архівів як до об’єктивного процесу, який надає можливість українському суспільству мати більше інформації про своє історичне минуле. Про різноманітність розсекречених документів, їхню доступність для громадян та значення для України більш детально в інтерв’ю газеті «День» розповів радник в. о. голови СБУ, директор Галузевого державного архіву СБУ Володимир В’ЯТРОВИЧ.

— В. о. голови Служби безпеки України Валентин Наливайченко під час брифінгу, присвяченого президентському указу, наголосив на тому, що, починаючи з 23 січня 2009 року, Українська держава більше не зберігає документів з грифом «цілком таємно», тобто вони підлягають розсекреченню. Що це означає для нашої держави та суспільства? Чим нинішня ситуація кардинально відрізняється він попередньої, адже відомо, що СБУ й раніше займалася розсекреченням секретних документів?

— Це означає, що з дня виходу президентського указу в Україні починається широкомасштабна планова робота щодо знаття грифів «секретно» з усіх документів карально-репресивних органів радянського періоду. Ми виходимо на новий рівень реалізації нашої роботи, і важливо, що указ стосується не лише Служби безпеки України, а й інших органів державної влади — Міністерства внутрішніх справ, Служби зовнішньої розвідки, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших. Я переконаний, що в архівах цих структур є дуже цікаві документі, які мають історичну цінність.

Реалізовуючи указ, ми приводимо у відповідність до українського законодавства практику архівної роботи: згідно із Законами «Про державну таємницю», «Про інформацію», ці документи не можуть вважатися таємними, тому що містять відомості про репресії, про порушення прав і свобод громадянина, про зловживання владою і т. д. В них немає інформації, яка б завдавала шкоди національним інтересам або безпеці України. Тим не менше, архівні матеріали й досі містили грифи «секретно» або «совершенно секретно», що створювало бюрократичні перешкоди їхньому вивченню та оприлюдненню.
Читати повністю »